У повідомленнях з фронту слово «каб» звучить майже щодня. За ним ховається не просто бомба, а високоточний боєприпас, який змінив логіку повітряної війни. КАБ — це керована авіаційна бомба. Вона стартує з літака і далі летить уже не за балістичною дугою, а коригує траєкторію за допомогою крил і системи наведення.
На відміну від звичайної фугасної авіабомби (ФАБ), яка падає майже навмання, КАБ здатна планувати десятки кілометрів. Літак-носій може залишатися поза зоною дії багатьох засобів ППО, а боєприпас усе одно долітає до цілі. Саме ця особливість зробила КАБи одним із наймасовіших інструментів ударів у 2023–2026 роках.
Сьогодні під абревіатурою КАБ розуміють і класичні радянські зразки з лазерним чи телевізійним наведенням, і сучасні модифікації звичайних ФАБів із модулем планування та корекції. Різниця між ними відчутна, але принцип один — точність і дальність.
Як влаштована керована авіаційна бомба
Основу КАБа становить корпус звичайної авіабомби. До нього додають аеродинамічні поверхні — розкладні крила і хвостові рулі. Після скидання крила розкриваються, створюють підйомну силу, і боєприпас починає планувати. Система наведення постійно порівнює поточне положення з координатами цілі й подає команди на рулі.
Найпоширеніший сьогодні варіант — супутникове наведення (ГЛОНАСС або GPS у поєднанні з інерційною системою). Координати цілі закладають перед скиданням. Бомба летить автономно і не потребує підсвічування з землі чи з повітря. Це робить її менш залежною від погоди, ніж лазерні зразки.
Дальність планування напряму залежить від висоти і швидкості скидання: з 10–12 км бомба з модулем УМПК здатна долати 50–80 км, а з реактивним прискорювачем — уже понад 100 км.
Класичні радянські КАБ-500Л мали лазерну головку самонаведення і ефективну дальність лише близько 9–15 км. Сучасні модифікації з модулем планування принципово змінили тактику: літак більше не зобов’язаний заходити глибоко в зону ППО противника.
Основні типи та характеристики
На полі бою найчастіше зустрічаються кілька сімейств. Класичні КАБ-500 з різними системами наведення (лазерною, телевізійною, супутниковою) і масові «гібриди» — звичайні ФАБи з уніфікованим модулем планування та корекції (УМПК).
| Модель / модифікація | Маса, кг | Орієнтовна дальність, км | Тип наведення |
|---|---|---|---|
| КАБ-500Л | 534 | 9–15 | Лазерне |
| КАБ-500Кр | 520 | 2–9 | Телевізійно-кореляційне |
| ФАБ-500 з УМПК | ~540 | 40–80 | Супутникове + інерційне |
| ФАБ-1500 з УМПК / УПАБ-1500В | 1500 | 40–70 | Супутникове |
| Реактивні версії (УМПК-ПД тощо) | 250–1500 | 100–150+ | Супутникове + двигун |
Дані узагальнено за відкритими матеріалами Міністерства оборони України та українською Вікіпедією (станом на 2026 рік).
Найбільш масовим став саме варіант із УМПК. Модуль відносно простий у виробництві, його можна швидко встановити на наявні запаси ФАБ-250, ФАБ-500 і навіть ФАБ-1500. Це пояснює, чому кількість ударів такими боєприпасами вимірюється тисячами на тиждень.
Чому КАБи стали настільки небезпечними
Головна перевага — поєднання дальності і відносно низької вартості. Крилата ракета коштує в рази дорожче, а ефект від півтонної фугасної частини КАБа порівнянний. Літак Су-34 чи Су-35 може нести кілька таких бомб і скидати їх, залишаючись поза межами дії багатьох українських ЗРК середньої дальності.
Точність у штатному режимі становить близько 10–15 метрів кругового ймовірного відхилення. Під впливом засобів радіоелектронної боротьби вона може погіршуватися, але навіть із більшою похибкою потужність бойової частини залишає глибокі воронки і руйнує будівлі.
У 2025–2026 роках з’явилися модифікації з турбореактивними двигунами. Вони вже здатні долати 100–150 км і більше, що суттєво розширює зону ураження.
Саме тому прифронтові міста і навіть населені пункти на відстані десятків кілометрів від лінії зіткнення регулярно опиняються під ударами. Захист від плануючих бомб вимагає як глибокої ешелонованої ППО, так і засобів РЕБ, здатних глушити супутниковий сигнал на підльоті.
Українська відповідь: власні розробки
З 2024 року в Україні активно розвивають власні керовані авіаційні бомби. За даними заступника Головнокомандувача ЗСУ, уже сім виробників працюють над модулями планування, зокрема з турбореактивними двигунами. Деякі зразки кодифіковані і проходили бойові випробування.
Українські конструктори роблять акцент на більшій точності та адаптації під реальні умови радіоелектронної боротьби. Дальність перших вітчизняних плануючих бомб сягає 60–80 км, а версії з двигунами розраховані на 100–200 км. Це дозволяє не лише оборонятися, а й завдавати ударів по тилових об’єктах противника, не підставляючи власну авіацію під удар.
Розробка йде паралельно з удосконаленням носіїв. Використовуються як пілотовані літаки, так і безпілотні платформи, що значно ускладнює протидію.
Як відрізнити КАБ від звичайної бомби
На фотографіях уламків або відео з дронів КАБ часто можна впізнати за характерними елементами. Модуль планування має розкладні крила, іноді — подовжений хвостовий відсік під двигун. Корпус зберігає класичну форму ФАБа, але з носовим обтічником і додатковими кріпленнями.
Після вибуху залишається типова глибока воронка діаметром кілька метрів. Якщо боєприпас не розірвався повністю, на місці падіння знаходять фрагменти крил, рулів і електроніки системи наведення. Саме ці деталі допомагають ідентифікувати тип бомби.
Варто пам’ятати: будь-які нерозірвані елементи — це небезпечні вибухонебезпечні предмети. Підходити до них і тим більше торкатися категорично заборонено. Про знахідку повідомляють саперам або поліції.
КАБ перетворив звичайну авіабомбу на зброю, яка працює на значній відстані від точки скидання. Поєднання відносно простої конструкції модуля планування, супутникового наведення і масового виробництва зробило ці боєприпаси одним із ключових факторів сучасної повітряної війни. Водночас Україна вже створює власні аналоги і поступово вирівнює можливості. Розуміння того, як працює КАБ, допомагає краще оцінювати ризики і важливість розвитку засобів протидії — від ППО до систем радіоелектронної боротьби.
Leave a Reply