Ракета Х-47М2 «Кинджал» одразу впізнається за своїм витягнутим, майже ідеально циліндричним корпусом із гострим конічним носом. Вона виглядає як збільшена й трохи доопрацьована версія наземної 9М723 із комплексу «Іскандер-М», але з характерними змінами в хвостовій частині, які дозволяють підвішувати її під фюзеляж МіГ-31К. Зовнішній вигляд цієї аеробалістичної ракети сформувався під жорсткі вимоги високих швидкостей і повітряного старту, тому кожна лінія корпусу працює на зниження опору.
Загальна довжина становить близько 7,2–8 метрів, діаметр корпусу — приблизно один метр. Стартова маса сягає 4300 кілограмів. Ці пропорції роблять «Кинджал» помітним навіть здалеку, коли він висить під літаком-носієм. На фотографіях зі статичних показів і бойових вильотів добре видно, що корпус має гладку поверхню без зайвих виступів, а хвостові стабілізатори — короткі, зрізані дельтаподібні площини.
Українські та західні аналітики неодноразово підкреслювали, що саме зовнішній вигляд і розміри дозволяють швидко ідентифікувати уламки після перехоплення. Ракета зберігає цілісну конструкцію до моменту влучання: бойова частина не відокремлюється, на відміну від багатьох класичних балістичних систем.
Загальна форма та пропорції корпусу
Корпус «Кинджала» складається з трьох основних умовних зон: носової з обтікачем і головкою самонаведення, центральної циліндричної частини з твердопаливним двигуном і хвостової секції зі стабілізаторами та захисним обтікачем сопла. Носова частина має виражений конічний профіль, який плавно переходить у циліндр. Ця форма оптимізована для польоту на швидкостях понад п’ять чисел Маха, коли навіть невеликі виступи створюють сильний нагрів і опір.
Діаметр корпусу в найширшому місці становить близько одного метра. Деякі оцінки дають діапазон 0,92–1,2 метра залежно від того, чи враховувати обтікачі. Довжина носового конуса займає значну частину загальної довжини — приблизно три з гаком метри. Саме тут розташовані радіопрозорий обтікач активної радіолокаційної головки самонаведення, апаратний блок і бойова частина.
Центральна частина майже ідеально циліндрична. На її поверхні немає характерних для крилатих ракет повітрозабірників чи крил. Усі аеродинамічні поверхні зосереджені в хвостовій зоні. Це рішення успадковане від «Іскандера», але адаптоване під повітряний старт: після відділення від літака ракета спочатку скидає захисний хвостовий обтічник, який закриває сопло двигуна під час польоту під носієм.
Хвостова частина помітно відрізняється від наземного прототипу. Тут з’являється спеціальний «човник» або укорочений обтікач, який захищає сопло під час високошвидкісного польоту під літаком. Після пуску цей елемент відстрілюється. Стабілізатори — чотири зрізані дельтаподібні площини невеликого розмаху (загальний розмах близько 1,6 метра). Вони забезпечують керування на маршовій і кінцевій ділянках траєкторії.
Носова частина: обтікач і головка самонаведення
Носовий обтікач виготовлений із радіопрозорого матеріалу — найчастіше композиту або кераміки, який пропускає радіохвилі сантиметрового діапазону. Під ним розташована активна радіолокаційна головка самонаведення, подібна до тієї, що стоїть на 9М723. Далі йде апаратний блок із інерціальною навігаційною системою, блоком супутникової корекції та системами живлення.
Бойова частина займає місце одразу за апаратним блоком. У всіх зафіксованих випадках застосування проти України використовувалася проникаюча бойова частина снарядоподібної форми. Вона має товсті стінки (за оцінками близько чотирьох сантиметрів) і містить приблизно 150 кілограмів октагену, що дає еквівалент близько 240 кілограмів тротилу. Загальна маса бойової частини сягає 480 кілограмів.
На фотографіях уламків, які публікували українські служби після перехоплень, добре видно характерну форму цієї бойової частини — видовжений циліндр із загостреним носом і товстими стінками. Саме ці деталі дозволяють відрізнити «Кинджал» від інших боєприпасів.
Зовнішній вигляд носової частини з радіопрозорим обтікачем і проникаючою бойовою частиною залишається одним із головних ідентифікаційних ознак ракети навіть після падіння.
Хвостова секція та стабілізатори
Хвостова частина має кілька ключових особливостей, яких немає у наземного «Іскандера». По-перше, це знімний обтікач сопла, який відділяється майже одразу після пуску. Він падає недалеко від точки пуску, іноді навіть на території, звідки стартував літак. По-друге, конструкція стабілізаторів змінена: вони коротші й мають менший розмах, щоб зменшити опір під час підвіски під фюзеляжем МіГ-31К.
Керування здійснюється як аеродинамічними кермами, так і газодинамічними (відхиленням газового струменя двигуна) на початковій ділянці. Після вироблення палива ракета продовжує маневрувати вже за рахунок аеродинамічних поверхонь. На фотографіях із парадів і навчань добре видно, що стабілізатори розташовані симетрично у формі літери X.
Колір корпусу зазвичай світло-сірий або сіро-зеленуватий. На деяких екземплярах видно маркування та попереджувальні написи. Макетні зразки, які демонстрували на виставках, іноді фарбували повністю в білий колір. Бойові ракети мають більш практичне забарвлення, яке не привертає зайвої уваги.
Порівняння з «Іскандером» і характерні відмінності
На перший погляд «Кинджал» і 9М723 майже близнюки. Проте досвідчений спостерігач одразу помітить різницю в хвостовій частині. У наземної ракети стабілізатори більші, а сопло не потребує додаткового захисного обтікача для високошвидкісного польоту під літаком. У «Кинджала» хвостова секція перероблена саме під умови повітряного старту.
Ще одна відмінність — відсутність відокремлюваної бойової частини. Ракета летить цілою до моменту удару. Це збільшує кінетичну енергію при влучанні й спрощує конструкцію, але водночас робить уламки більш характерними для ідентифікації.
| Параметр | Х-47М2 «Кинджал» | 9М723 «Іскандер-М» |
|---|---|---|
| Довжина | 7,2–8 м | близько 7,3 м |
| Діаметр | близько 1 м | 0,92 м |
| Стартова маса | близько 4300 кг | близько 3800–4615 кг |
| Маса бойової частини | до 480 кг | до 480–700 кг |
| Хвостовий обтікач | є, знімний | відсутній |
Дані у таблиці базуються на відкритих оцінках CSIS Missile Threat та аналітичних матеріалах Defense Express.
Як ракета виглядає на носії
Головний носій — модифікований МіГ-31К. Ракета підвішується під фюзеляжем у центральній точці. Через свої розміри вона помітно виступає вниз і трохи назад. На фотографіях із парадів 2018 року та пізніших показів добре видно, як довгий корпус «Кинджала» майже досягає носової стійки шасі літака.
Під час польоту під носієм ракета закрита захисним хвостовим обтікачем. Після відділення на висоті близько 12–15 кілометрів і швидкості близько 2000–2500 км/год обтікач скидається, двигун запускається, і ракета починає активну ділянку польоту. На цій стадії вона вже виглядає як класична балістична ракета з працюючим соплом і розкритими стабілізаторами.
Окрім МіГ-31К, ракета може застосовуватися з Ту-22М3. У цьому випадку зовнішній вигляд підвіски відрізняється через іншу конфігурацію бомбардувальника, але сама ракета залишається тією ж.
Уламки та ідентифікація після перехоплення
Після успішних перехоплень українською протиповітряною обороною, зокрема комплексами Patriot, з’явилися детальні фотографії уламків. Найхарактерніші елементи — проникаюча бойова частина з товстими стінками, фрагменти хвостових стабілізаторів і частини радіопрозорого обтікача. Саме ці деталі дозволили підтвердити, що збиті ракети дійсно належать до типу Х-47М2.
На знімках із місць падіння видно, що корпус руйнується нерівномірно.
Leave a Reply