17 лютого 2026 року о 12:13 за всесвітнім часом (UTC) Місяць пройшов між Землею та Сонцем і створив кільцеподібне сонячне затемнення. Це стало першим таким явищем року. Замість повної темряви на небі з’явилося яскраве кільце світла — ефект, який астрономи називають «кільцем вогню». Явище відбулося на висоті понад 760 кілометрів над поверхнею Антарктиди і тривало в максимальній фазі до 2 хвилин 20 секунд.
Магнітуда затемнення досягла 0,963. Місяць закрив 96,3 % діаметра сонячного диска, але через свою відстань не зміг перекрити його повністю. Часткові фази спостерігали лише в обмежених регіонах південної півкулі. В Україні та більшості країн Європи затемнення залишилося непомітним.
Подія привернула увагу науковців, які працюють на антарктичних станціях, і дозволила зібрати точні дані про рух небесних тіл. Для широкої аудиторії це стало нагадуванням про точність астрономічних прогнозів і про те, як навіть віддалені явища впливають на розуміння космічних процесів.
Механізм кільцеподібного сонячного затемнення
Сонячне затемнення виникає, коли Місяць опиняється на прямій лінії між Землею та Сонцем. У цей момент тінь Місяця падає на поверхню нашої планети. Існує три основні типи: повне, часткове та кільцеподібне. Різниця залежить від видимого розміру Місяця порівняно із Сонцем.
Земля і Сонце розташовані так, що з поверхні нашої планети їхні диски виглядають майже однаковими за розміром. Коли Місяць перебуває ближче до Землі, його диск здається більшим і може повністю закрити Сонце — тоді настає повне затемнення. Якщо Місяць віддалений, його видимий розмір зменшується. Сонце залишається частково відкритим по краях, утворюючи тонке яскраве кільце. Саме такий сценарій реалізувався 17 лютого 2026 року.
Затемнення 17 лютого 2026 року мало магнітуду 0,963 і обскурацію 0,927. Це означає, що Місяць перекрив 96,3 % діаметра Сонця та близько 92,7 % його площі. Гамма-коефіцієнт −0,974 показав, що траєкторія тіні пройшла далеко на південь, майже біля краю видимої зони затемнень.
Точний час і фази затемнення 17 лютого 2026
| Фаза затемнення | Час за UTC | Час за київським часом (UTC+2) | Опис |
|---|---|---|---|
| Початок часткового затемнення | 09:57 | 11:57 | Місяць починає заходити на сонячний диск |
| Початок кільцеподібної фази | близько 11:56–12:00 | близько 13:56–14:00 | З’являється перше «кільце вогню» |
| Максимум затемнення | 12:13 | 14:13 | Найбільша фаза, тривалість кільця до 2 хв 20 с |
| Кінець кільцеподібної фази | близько 12:30 | близько 14:30 | Кільце зникає, Місяць рухається далі |
| Кінець часткового затемнення | 14:28 | 16:28 | Місяць повністю сходить із сонячного диска |
Дані про часи затемнення отримано з авторитетних астрономічних джерел, зокрема Wikipedia та timeanddate.com. Ці значення розраховані з урахуванням точної орбіти Місяця та положення Землі. Для спостерігачів на антарктичних станціях тривалість окремих фаз могла дещо відрізнятися залежно від точного розташування.
Географія видимості: де спостерігали «кільце вогню»
Кільцеподібна фаза затемнення 17 лютого 2026 року пройшла виключно над територією Антарктиди. Максимальна тривалість кільця зафіксована на координатах 64°42′ південної широти та 86°48′ східної довготи. Ширина смуги анулярності сягала близько 616 кілометрів.
Часткові фази були доступні на південному краї Південної Америки — зокрема в Punta Arenas (Чилі), де Місяць закрив лише 1,81 % сонячного диска. У південній Африці, наприклад у Кейптауні (ПАР), покриття досягало 5,19 %. Невеликі часткові фази спостерігали також на островах Індійського океану та в деяких районах Мадагаскару, Мозамбіку та Зімбабве.
Повна кільцеподібна фаза затемнення 17 лютого 2026 року спостерігалася виключно над Антарктидою, тоді як часткові фази охопили південні регіони Африки та Південної Америки.
Найкращі умови для спостережень склалися на французько-італійській станції Concordia, де кільцеподібна фаза тривала 2 хвилини 5 секунд. На американській станції McMurdo та російській Мирний спостерігали глибокі часткові фази. Для більшості населення планети затемнення залишилося недоступним без онлайн-трансляцій.
Чому Місяць не закрив Сонце повністю
17 лютого 2026 року Місяць перебував у точці, віддаленій від Землі. Апогей — найвіддаленіша точка орбіти — настав 10 лютого о 16:50 UTC. Затемнення відбулося через 6,8 доби після цього моменту. Місяць ще не встиг наблизитися до перигею (який мав настати 24 лютого), тому його кутовий розмір виявився меншим за сонячний.
Сонце мало видимий діаметр 16′11″, а Місяць — 15′32″. Різниця в кілька кутових хвилин дозволила залишитися тонкій смужці фотосфери навколо темного диска Місяця. Саме тому замість повного затемнення утворилося кільце. Якби затемнення сталося ближче до перигею, коли Місяць ближчий до Землі, воно могло б стати повним.
Через те, що затемнення сталося за 6,8 дня після апогею Місяця, його видимий розмір виявився меншим за сонячний, що й створило ефект яскравого кільця.
Наукова цінність події та безпека спостережень
Антарктичні станції надали унікальну можливість зафіксувати затемнення в умовах чистої атмосфери та мінімального світлового забруднення. Дослідники могли вивчати крайові зони сонячного диска, хромосферу та точність прогнозів орбіти Місяця. Дані з таких спостережень допомагають уточнювати моделі руху небесних тіл і перевіряти розрахунки для майбутніх затемнень.
Навіть кільцеподібне або часткове затемнення несе ризик для зору. Яскравість Сонця залишається високою, а ультрафіолетове випромінювання — небезпечним. Спостерігати без спеціальних засобів захисту заборонено. Рекомендують використовувати сертифіковані сонячні окуляри або фільтри для телескопів і біноклів. Прямий погляд на Сонце навіть на частку секунди може спричинити пошкодження сітківки.
Для мешканців України, де затемнення не було видно, такі події залишаються джерелом знань. Вони нагадують про необхідність планувати спостереження за майбутніми затемненнями, які проходитимуть ближче до наших широт.
Майбутні сонячні затемнення та значення для України
Наступне повне сонячне затемнення, видиме з Європи, очікується 2 серпня 2027 року. Його траєкторія пройде через Іспанію, Гренландію та Ісландію. Часткові фази будуть доступні на значній території континенту. Це дасть можливість тисячам людей побачити повну фазу без далеких подорожей.
Кільцеподібні затемнення продовжують цикл Сарос 121, який триває з 1863 до 2044 року. Кожне наступне явище зміщується на певну кількість градусів і дозволяє астрономам накопичувати довгострокові дані. Для України важливо стежити за календарем затемнень, щоб вчасно підготувати обладнання та безпечні умови спостережень.
Максимальна тривалість кільцеподібної фази сягнула 2 хвилин 20 секунд, а Місяць закрив 96,3 % діаметра Сонця.
Затемнення 17 лютого 2026 року стало нагадуванням про точність небесної механіки та про те, як навіть рідкісні явища в найвіддаленіших куточках планети розширюють наші знання про Всесвіт. Наукові дані, зібрані під час події, вже використовують для уточнення прогнозів на десятиліття вперед. Для всіх, хто цікавиться астрономією, такі дати залишаються орієнтирами для планування нових спостережень і для глибшого розуміння місця Землі в космічному просторі.
Leave a Reply