У старовинній будівлі кінця XIX століття на вулиці Пекарській у Львові, в стінах Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, розміщена колекція, яка не має аналогів в Україні за масштабом і глибиною. Скляні банки з жовтуватим консервуючим розчином вишикувані на полицях — усередині застигли реальні органи людини, уражені хворобами. Кожен препарат фіксує конкретний патологічний процес: від руйнування тканин запаленням до пухлин, що деформують орган, і вроджених вад, які порушують нормальний розвиток.
Музей хвороб людини імені Дмитра Зербіно — це не просто сховище зразків. Це науковий ресурс, де макроскопічні зміни органів стають видимими і доступними для вивчення. Колекція демонструє, як різні захворювання впливають на будову тканин, і допомагає зрозуміти причини клінічних проявів. Вона об’єднує історичні препарати початку XX століття з матеріалами пізніших десятиліть і продовжує поповнюватися.
Заснований у 1896 році, музей хвороб людини став найбільшим в Україні зібранням патологічних препаратів і одним з трьох найбільших у Європі за профілем. Він пройшов через австро-угорський, польський, радянський та сучасний український періоди, зберігаючи відбиток епідеміологічних особливостей кожної епохи. Сьогодні заклад носить ім’я видатного українського патолога Дмитра Зербіно і внесений до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання.
Історія створення музею хвороб людини
Створення музею безпосередньо пов’язане з формуванням патологічної анатомії як самостійної дисципліни у Львівському університеті. У 1896 році для кафедри звели окрему будівлю, а першим керівником підрозділу став польський професор Ондржей Обжут. З того часу почалося систематичне збирання препаратів, отриманих під час діагностичних розтинів у сусідніх секційних залах.
Архів протоколів автопсій ведеться безперервно з 1896 року. На сьогодні він налічує понад 86 тисяч записів. Це унікальне джерело інформації про структуру захворюваності в регіоні протягом понад 120 років. Колекція макропрепаратів зростала поступово: патологоанатоми відбирали найбільш показові зразки для демонстрації студентам і фіксували їх за тогочасними технологіями.
З плином часу експозиція відображала зміни в медицині та суспільстві. Ранні препарати часто ілюструють інфекційні захворювання, поширені на межі XIX–XX століть. Пізніші — хронічні процеси, онкологічні ураження та наслідки нових методів лікування. Назва на честь Дмитра Зербіно підкреслює зв’язок із сучасною українською патологічною школою.
Як зберігаються патологічні препарати
Тривале збереження препаратів базується на методі фіксації у формаліні. Після автопсії зразок промивають фізіологічним розчином, фіксують у 10% розчині формальдегіду, який денатурує білки, зупиняє autоліз і запобігає розвитку мікроорганізмів. Для відновлення природного кольору тканин іноді застосовують додаткові етапи за методами Кайзерлінга або аналогічними.
Основні етапи підготовки препарату:
- Вибір та макроскопічний опис зразка безпосередньо після розтину.
- Фіксація у формаліні протягом кількох діб або тижнів залежно від розміру.
- Відновлення кольору (за потреби) за допомогою спиртових або спеціальних розчинів.
- Монтування у скляну банку з консервуючим розчином (формалін або гліцеринові суміші).
- Герметичне запечатування та маркування з детальним описом.
Така технологія дозволяє експонатам зберігати структуру десятиліттями. З часом можливе незначне вицвітання кольорів, однак морфологічні деталі залишаються чіткими. Сучасні колекції часто доповнюють цифровою документацією — фотографіями високої роздільної здатності та 3D-моделями, що зменшує потребу в фізичному контакті з оригіналами.
Структура експозиції музею хвороб людини
Експозиція поділена на п’ять основних розділів відповідно до систем органів. Препарати згруповані на стендах так, щоб демонструвати типові та рідкісні зміни при захворюваннях кожної системи. Окремий стелаж присвячено патологіям розвитку плодів та немовлят.
У розділі серцево-судинної системи представлені препарати з атеросклеротичними бляшками, що звужують просвіт артерій, зонами інфаркту міокарда та аневризмами аорти. Ці зміни пояснюють механізми ішемічної хвороби серця та раптової серцевої смерті. У дихальній системі можна побачити каверни при туберкульозі, пухлинні вузли в легенях та наслідки хронічного бронхіту. Шлунково-кишковий тракт ілюструють виразки, цироз печінки з вузловою перебудовою та пухлинні процеси.
Нervова система демонструє геморагії, пухлини головного мозку та дегенеративні зміни. Сечостатева система — камені в нирках, пухлини та запальні процеси. Найбільшу увагу відвідувачів часто привертають вісім експонатів плодів та немовлят з тяжкими вродженими вадами розвитку, зокрема з двома головами (дицефалія та подібні аномалії). Ці препарати наочно показують порушення ембріогенезу — незрощення нервової трубки, помилки при формуванні близнюків або вплив тератогенних факторів.
Кожен стенд супроводжується детальними описами та історичними малюнками, виконаними на початку XX століття кафедральним художником. Колекція налічує близько 2500 таких графічних робіт, які раніше служили основним візуальним матеріалом на лекціях.
Освітнє значення колекції
Музей хвороб людини виконує ключову роль у підготовці лікарів. Студенти медичних спеціальностей вивчають макроскопічні ознаки захворювань безпосередньо на реальних зразках. Це розвиває навички візуального розпізнавання патологій, які не завжди чітко відображаються на сучасних знімках КТ чи МРТ. Патологоанатомічні препарати залишаються золотим стандартом для розуміння тривимірної структури уражень.
Гасло «Mortui adiuvant vivos» — «Мертві допомагають живим» — точно передає місію таких колекцій. Кожен препарат несе інформацію, яка допомагає діагностувати хвороби точніше, обирати лікування та прогнозувати перебіг. У практиці підготовки патологоанатомів і клініцистів музей забезпечує зв’язок між теоретичними знаннями та реальною морфологією.
Сьогодні, коли діагностика значною мірою спирається на інструментальні методи, колекція зберігає свою цінність. Вона дозволяє побачити весь спектр змін при одному захворюванні — від початкових до термінальних стадій — і зрозуміти, чому одні й ті самі процеси проявляються по-різному в різних пацієнтів.
Понад 2500 макропрепаратів та архів із більш ніж 86 тисяч протоколів автопсій роблять музей хвороб людини унікальним інструментом для ретроспективних досліджень і навчального процесу в українській медицині.
Подібні колекції в Україні
В Україні діють кілька закладів з патологічними колекціями. Найбільшою за обсягом і різноманітністю залишається львівська. У Хмельницькому функціонує музей патології людських органів — навчальний центр із приблизно 130 експонатами, орієнтований переважно на підготовку лікарів та студентів. Його заснував лікар-патологоанатом Михайло Андреєв понад 50 років тому.
Національний музей медицини України в Києві поєднує історичну експозицію з елементами патології в контексті розвитку медичної науки. Там проводять екскурсії територією колишнього анатомічного театру. Окремо існує анатомічний музей у Львові, заснований у 1894 році професором Генриком Кадиєм, який зосереджений на нормальній анатомії.
| Музей | Рік заснування | Кількість експонатів | Основний фокус |
|---|---|---|---|
| Музей хвороб людини (Львів) | 1896 | понад 2500 макропрепаратів + архів протоколів | Повна колекція патологій, освіта студентів, наукові дослідження |
| Музей патології людських органів (Хмельницький) | близько 1970-х | близько 130 | Навчальний центр для лікарів та студентів |
| Національний музей медицини України (Київ) | історична експозиція з елементами патології | змішана колекція | Історія медицини, анатомічний театр |
Дані узагальнено на основі інформації медичних закладів та публічних джерел.
Патологічні музеї у світі та сучасні тенденції
Подібні колекції існують у багатьох країнах і традиційно слугують базою для медичної освіти. У провідних університетах Європи та США вони використовуються для навчання студентів і лікарів, а деякі відкривають окремі програми для ширшої аудиторії з метою підвищення обізнаності про здоров’я. З часом підходи до таких музеїв змінилися: посилено увагу до етичних аспектів, цифрового документування та обмеження доступу до найбільш чутливих експонатів.
Історичні колекції, як і львівська, охороняються як наукова спадщина. Сучасні стандарти передбачають повагу до людської гідності, використання лише в освітніх і дослідницьких цілях та, за можливості, створення віртуальних аналогів. Це дозволяє зберігати цінність препаратів для майбутніх поколінь без надмірного фізичного навантаження на оригінали.
Практична інформація для відвідувачів
Музей хвороб людини розташований за адресою: вул. Пекарська, 52, Львів. Графік роботи: вересень–червень — понеділок–п’ятниця з 15:30 до 17:30, субота та неділя — за попереднім записом. У липні–серпні — лише за домовленістю. Вартість квитка: 80 грн (загальний), 50 грн (пільговий). Екскурсії українською — від 400 грн, іноземними мовами — від 1000 грн.
Колекція містить реальні людські органи, тому відвідування рекомендується дорослим та особам, які свідомо цікавляться медициною. У закладі діють вікові обмеження. Фотозйомка та відеозйомка можливі лише за додаткову плату та з дозволу адміністрації. Екскурсії проводять українською, англійською та польською мовами.
Перед візитом варто врахувати, що експонати можуть викликати сильні емоції. Метою музею залишається освітня місія — показати, як працюють захворювання і чому точна діагностика та профілактика мають вирішальне значення.
Музей хвороб людини імені Дмитра Зербіно демонструє, що знання про патологічні процеси формується десятиліттями спостережень і зберігається для тих, хто продовжує справу попередників. Колекція допомагає новим поколінням лікарів бачити не просто діагноз, а реальні зміни в тканинах, які стоять за симптомами та результатами аналізів. У цьому полягає її головна цінність для української медицини.
Leave a Reply