У серпні 2026 року Судан уже четвертий рік поспіль живе під звуки вибухів і гул дронів. Конфлікт між Суданськими збройними силами (SAF) і парамілітарними Силами швидкого реагування (RSF) не лише не стихає, а й зміщується в нові точки. Найгарячішою зараз стала Північна Кордофанщина, де місто Ель-Обейд опинилося під реальною загрозою повторення трагедії Ель-Фашира.
Половина мільйона людей у цьому стратегічному центрі фактично перебуває в облозі. Дрони щодня б’ють по паливних станціях, електропідстанціях і ринках. Вода зникає, ціни на їжу злітають утричі, а тисячі сімей тікають у вже переповнені табори. Це не просто війна двох генералів — це гуманітарна катастрофа, яку світ уже майже звик ігнорувати.
Поки дипломати сперечаються про умови перемир’я, на землі гинуть цивільні, а діти ростуть серед руїн. Ситуація змінюється щотижня, і саме зараз вирішується, чи стане Ель-Обейд наступним символом масових звірств.
Як почалася ця війна і чому вона не закінчується
Усе стартувало 15 квітня 2023 року. Два колишні союзники — генерал Абдель Фаттах аль-Бурхан (командувач SAF) і Мохамед Хамдан Дагало на прізвисько Хемеді (лідер RSF) — пересварилися через розподіл влади після повалення Омара аль-Башира. Те, що мало бути перехідним періодом до цивільного правління, швидко перетворилося на повномасштабну громадянську війну.
Спочатку бої вирували в Хартумі. Столицю майже зруйнували. Потім фронт розповзся на Дарфур, Кордофан і Блакитний Ніл. RSF, які виросли з сумнозвісних джанджавідів, швидко захопили більшість західних регіонів. SAF утримують схід і північ. Жодна сторона не змогла здобути рішучої переваги, і війна перетворилася на затяжну м’ясорубку з використанням дронів, артилерії та етнічних чисток.
До літа 2026 року, за даними ACLED, прямі бойові втрати перевищили 52 тисячі людей. Реальна цифра, якщо враховувати голод і хвороби, значно вища. Переговори зриваються один за одним. Армія вимагає повного виведення RSF з усіх міст, які вони зайняли з 2023-го. Парамілітарі на це не погоджуються. Результат — глухий кут.
Ель-Обейд: нове серце війни
У червні–липні 2026 року всі погляди прикуті до Ель-Обейда — столиці штату Північна Кордофан. Місто з півмільйонним населенням лежить на ключовій дорозі, що з’єднує Хартум із Дарфуром. Хто контролює його — той тримає логістику всього центру країни.
RSF уже понад 18 місяців тримають місто в умовах, близьких до облоги. У червні вони посилили оточення з півночі, заходу і півдня. Дрони атакували майже щодня: у червні зафіксовано 27 ударів — рекорд за всю війну. Постраждали паливні склади, електростанція, водяні насоси. Жителі розповідають, що світло зникає на дні, а вода стала розкішшю.
Наприкінці липня SAF провели контрнаступ. Вони відбили кілька містечок на північ від Ель-Обейда — Бара, Ум-Саяла, Аль-Садарат — і відкрили стратегічну трасу до Хартума. Це дало армії шанс підвозити підкріплення. Але RSF відповіли репресіями проти цивільних у відвойованих селах і продовжують тримати позиції навколо міста.
ООН і правозахисники прямо попереджають: якщо RSF підуть на штурм, повториться сценарій Ель-Фашира. У жовтні 2025 року після 18-місячної облоги парамілітарі захопили столицю Північного Дарфуру. За перші три дні, за оцінками ООН, загинуло понад шість тисяч людей. Були масові страти, зґвалтування, спалені квартали. Зараз ті самі методи застосовують навколо Ель-Обейда.
Гуманітарна криза: цифри, від яких холоне кров
Судан сьогодні — найбільша криза переміщення у світі. Станом на червень 2026 року всередині країни залишається близько 8,7 мільйона внутрішньо переміщених осіб. Ще кілька мільйонів утекли до Чаду, Єгипту, Південного Судану. Близько 30 мільйонів людей — понад половина населення — потребують гуманітарної допомоги.
У самому Ель-Обейді зібралися понад 100 тисяч переселенців. Табори розростаються щодня. Люди живуть у наметах із пластику й соломи. Вода привозна, їжа — рідкість. Ціни на базові продукти підскочили на 200–300 відсотків. Жінки й діти ризикують життям, щоб дістатися до колонок: вдень — дрони, вночі — небезпека сексуального насильства.
Голод уже підтверджений у частинах Дарфуру. У Кордофані ситуація балансує на межі. Холера спалахує регулярно. Медичні заклади працюють на межі можливостей. Багато хто просто не може виїхати: немає грошей на транспорт, а дороги під обстрілами.
| Показник | Цифра (станом на середину 2026) | Коментар |
|---|---|---|
| Внутрішньо переміщені | близько 8,7 млн | найбільша криза у світі |
| Потребують допомоги | понад 30 млн | більше половини населення |
| Прямі бойові втрати (ACLED) | понад 52 тис. | лише зафіксовані випадки |
| Загиблі від дронів (січень–травень 2026) | понад 1000 цивільних | дані УВКПЛ ООН |
Дані ACLED та Управління Верховного комісара ООН з прав людини.
Дрони змінили правила війни
Одна з найстрашніших особливостей 2026 року — масове застосування дронів. Обидві сторони використовують їх не лише проти військових цілей, а й проти цивільної інфраструктури. Удари по паливних станціях, ринках, навіть по похоронах стали буденністю.
У перші п’ять місяців 2026-го дрони вбили понад тисячу цивільних. Це різкий стрибок порівняно з попередніми роками. RSF часто застосовують китайські та турецькі апарати великої дальності. SAF відповідають своїми системами і навіть намагаються перехоплювати ворожі дрони власними.
Результат — фронт розмивається. Удари доходять глибоко в тил. Люди більше не відчувають себе в безпеці навіть за десятки кілометрів від лінії зіткнення. Це нова реальність суданської війни.
Міжнародна реакція: санкції, заклики і майже нуль результатів
Світ реагує, але мляво. США ввели додаткові санкції проти осіб і компаній, які постачають зброю обом сторонам. Євросоюз заборонив імпорт золота з Судану, бо саме воно фінансує війну. Британія та G7 закликають зупинити наступ на Ель-Обейд.
ООН регулярно збирає Раду Безпеки. У червні й серпні 2026-го звучали різкі попередження про ризик масових звірств. Але реальної сили для втручання немає. Переговори в Аддис-Абебі зриваються. Коаліція, близька до RSF, бойкотує консультації. Армія наполягає на повному виведенні парамілітарів.
Хемеді заочно засудили до смертної кари за військові злочини. Міжнародний кримінальний суд активізував розслідування по Дарфуру. Але на полі бою це майже нічого не змінює.
Що далі: сценарії на осінь 2026-го
Найімовірніший варіант — подальше затягування. SAF зміцнили позиції навколо Ель-Обейда, але RSF все ще контролюють ключові підходи з заходу. Якщо парамілітарі все ж підуть на штурм, місто може впасти з величезними жертвами. Якщо армія зможе утримати коридор постачання — фронт стабілізується, але голод і хвороби заберуть ще більше життів.
Інший сценарій — посилення зовнішнього тиску. Якщо США, ЄС і регіональні гравці (Єгипет, Саудівська Аравія, ОАЕ) синхронно натиснуть на обидві сторони, може з’явитися шанс на гуманітарне перемир’я. Поки що цього не видно.
Для звичайних суданців усе це — абстракція. Вони думають про те, де взяти воду на завтра, як нагодувати дітей і чи впаде наступна бомба на їхній квартал. Війна вже стерла з карти цілі міста, зруйнувала систему охорони здоров’я і освіти. Покоління, яке росте зараз, знає лише насильство і нестачу.
Судан 2026-го — це не просто африканський конфлікт десь далеко. Це дзеркало того, як світ уміє ігнорувати катастрофи, коли вони затягуються. Поки дипломати пишуть резолюції, в Ель-Обейді люди стоять у чергах за брудною водою і слухають, як над головою гудуть дрони. І це — реальність, яку ми всі маємо бачити чітко.
Leave a Reply