На короткохвильовій частоті 4625 кГц уже майже півстоліття звучить один і той самий монотонний сигнал — коротке жужжання, що повторюється приблизно 25 разів на хвилину цілодобово. Радіоаматори всього світу називають цю станцію Жужжалкою або The Buzzer, а в Україні та Європі вона отримала ще одну назву — радіостанція судного дня.
Цей звук не припиняється навіть тоді, коли в ефірі панує тиша на інших частотах. Іноді жужжання раптово обривається, і в ефір виходить чоловічий голос російською мовою з набором цифр, слів або позивних. Потім сигнал повертається — і так триває роками. Ніхто офіційно не підтвердив, хто саме керує станцією та для чого вона існує, але це не заважає їй залишатися однією з найдовговічніших і найзагадковіших радіопередач у світі.
Радіостанція судного дня привертає увагу не лише ентузіастів короткохвильового радіо. Її сигнал чують у Європі, Азії та навіть у Північній Америці завдяки особливостям поширення коротких хвиль. У 2025–2026 роках активність станції помітно зросла: з’явилися десятки голосових повідомлень за день, а іноді навіть музичні фрагменти. Це змусило нових слухачів шукати приймачі або стежити за ефіром онлайн.
Історія появи загадкового сигналу
Перші згадки про станцію на частоті 4625 кГц датуються кінцем 1970-х — початком 1980-х років. У 1982 році радіоаматори зафіксували повторюваний тон, який пізніше перетворився на характерне жужжання. Тоді ще ніхто не знав позивного чи точного розташування передавача.
Перше голосове повідомлення прозвучало лише в 1997 році. Голос назвав позивний UZB-76 (часто помилково записували як UVB-76 — звідси й поширена назва). З того моменту станція почала регулярно змінювати ідентифікатори, а радіоаматори уважно фіксували кожен перехід.
| Період | Позивний | Примітки |
|---|---|---|
| 24 грудня 1997 — 7 вересня 2010 | UZB-76 (УЗБ-76) | Найвідоміший ранній позивний, саме він дав назву UVB-76 |
| 7 вересня 2010 — 28 грудня 2015 | MDZhB (МДЖБ) | Зміна після передислокації передавача |
| 28 грудня 2015 — 1 березня 2019 | ZhUOZ (ЖУОЗ) | Фонетичний код з імен |
| 1 березня 2019 — 30 грудня 2020 | ANVF (АНВФ) | Короткий період використання |
| 30 грудня 2020 — дотепер | NZhTI (НЖТИ) | Актуальний позивний станом на 2026 рік |
Дані про зміни позивних зібрано з відкритих джерел, зокрема Wikipedia.
У вересні 2010 року передавач перемістили з району Поварово під Москвою до західних регіонів Росії. Згодом сигнал фіксували з інших майданчиків, зокрема поблизу Санкт-Петербурга та в районі Наро-Фомінська. Такі переміщення зазвичай збігалися з реорганізацією російських військових округів.
Як саме працює радіостанція судного дня
Технічно УВБ-76 — це класична короткохвильова станція в режимі верхньої бічної смуги (USB) з придушеною нижньою. Потужність передавача оцінюють у 10–15 кВт. Сигнал поширюється на тисячі кілометрів завдяки відбиттю від іоносфери — саме тому його чують далеко за межами Росії.
Жужжання триває приблизно 0,8–1,2 секунди з паузою 1–1,3 секунди й повторюється 21–34 рази на хвилину. Такий ритм ідеально підходить для аналогових приймачів: оператор легко налаштовує частоту й одразу розуміє, що канал зайнятий.
Деякі дослідники вважають, що звук генерується механічним способом — наприклад, через тонколісний генератор, подібний до старовинних електроорганів. Іноді на фоні жужжання чутно віддалені розмови або шум апаратної — це свідчить, що мікрофон залишається відкритим. У 2001 році навіть пролунав уривок розмови: «Я — 143. Не отримую генератор…»
Короткі хвилі й постійний маркер частоти виконують практичну роль: вони тримають канал «чистим» від інших користувачів і дозволяють швидко виявити зникнення сигналу. Якщо станція раптово замовкає, це може стати тривожним сигналом для тих, хто її слухає.
Для чого потрібна радіостанція судного дня: теорії та реальність
Найпоширеніша теорія — зв’язок зі системою «Периметр» (Dead Hand), автоматичною ядерною відповіддю на випадок знищення керівництва. Звідси й назва «радіостанція судного дня». Якщо сигнал зникне, нібито запускається ланцюгова реакція пуску ракет. Проте ця версія не витримує перевірки фактами.
Експерти та моніторингові спільноти сходяться на думці: УВБ-76 не є частиною системи «Периметр». Сигнал неодноразово переривався через технічні збої, атаки дронів на енергетику чи планове обслуговування — і жодного ядерного удару не було. Сама система «Периметр» використовує зовсім інші частоти та технології зв’язку.
Найобґрунтованіша версія — це військовий канал-маркер Західного військового округу Росії. Постійне жужжання тримає частоту зайнятою, полегшує налаштування приймачів у польових умовах і слугує простим способом перевірки готовності операторів. Коли потрібно передати накази чи перевірити зв’язок, жужжання обривається й лунає голосове повідомлення у форматі «моноліт» або «узор».
Повідомлення зазвичай складаються з позивного (повторюється двічі), кодового слова та груп цифр. Наприклад: «НЖТИ НЖТИ … ГОЛОСОК 80 17 81 54». Такі формати використовують для передачі коротких зашифрованих команд військовим частинам. Час від часу з’являються й більш незвичайні слова — «ПЕРЕЦЬ», «ПАБОДОЛ», «ФРИГОРІЯ» — їхнє значення залишається невідомим навіть досвідченим слухачам.
Сучасна активність та незвичайні події
У 2024–2025 роках радіостанція судного дня демонструвала рекордну активність. За один день фіксували до 24 голосових повідомлень — раніше таке траплялося вкрай рідко. У грудні 2025 року пролунали слова «ЛАТВІЯ», «ПЕРЕЦЬНИЦЯ», «СНОПОВИЙ». Деякі передачі супроводжувалися уривками музики — зокрема фрагментами «Лебединого озера» Чайковського. Музика на цій частоті звучить надзвичайно рідко й зазвичай пов’язана з технічними втручаннями або тестами.
У листопаді 2025 року передавач тимчасово замовк через пошкодження енергопостачання. Уже за кілька днів сигнал повернувся. У 2024 році на частоті кілька разів з’являлися радіопірати — вони намагалися заглушити жужжання або навіть поговорити з оператором. Оператор відповідав короткими серіями жужжання або вмикав додаткові передавачі для створення перешкод.
Станом на середину 2026 року УВБ-76 продовжує регулярне мовлення. Жужжання майже ніколи не припиняється надовго, а голосові повідомлення з’являються періодично — іноді кілька разів на тиждень, іноді рідше. Це свідчить, що станція виконує практичну роль у системі військового зв’язку.
Схожі загадкові станції
УВБ-76 — не єдина російська станція такого типу. Поруч в ефірі працюють «The Pip» (свисток) та «The Squeaky Wheel» (скрипуче колесо). Вони теж випромінюють постійний характерний звук і час від часу перериваються голосовими повідомленнями. Усі три станції, ймовірно, належать до однієї мережі військових маркерів частот.
У світі існують і класичні «станції чисел» — numbers stations, які передають довгі послідовності цифр для агентів розвідки. УВБ-76 відрізняється від них форматом і регулярністю, тому фахівці відносять її саме до категорії військових каналів-маркерів, а не шпигунських числових станцій.
Чому радіостанція судного дня досі цікавить мільйони людей
По-перше, це один з останніх «живих» артефактів холодної війни, який працює й у 2026 році. По-друге, постійний звук створює унікальну атмосферу — ніби ефір сам по собі дихає. По-третє, ніхто досі не розкрив точного призначення повідомлень, тому кожна нова голосова передача стає приводом для обговорень у спільнотах радіоаматорів.
В Україні інтерес до УВБ-76 посилився після 2022 року. Багато хто почав стежити за ефіром, щоб краще розуміти, як працює російська система зв’язку в умовах сучасних конфліктів. Короткохвильове радіо залишається одним з найстійкіших каналів — його важко повністю заглушити, а сигнал долає великі відстані без супутників.
Слухати станцію можна на звичайному короткохвильовому приймачі або через SDR-приймачі в інтернеті. Досить налаштуватися на 4625 кГц у режимі USB і почекати. Найчастіше ви почуєте лише жужжання. Але іноді, посеред ночі чи вдень, гул раптово зникне — і в ефір вийде голос, який скаже кілька слів, цифр або кодів. Саме в такі моменти стає зрозуміло, чому цю станцію називають однією з найзагадковіших у світі.
Радіостанція судного дня УВБ-76 — це не просто технічний артефакт. Це живий приклад того, як аналогові технології минулого століття досі виконують важливі функції в цифрову епоху. Її сигнал продовжує лунати, нагадуючи, що навіть у XXI столітті деякі таємниці ефіру залишаються нерозгаданими.
Leave a Reply