Ірма Вітовська давно стала обличчям сучасного українського кіно. Її героїні — від зв’язкової УПА до іронічної мами з Закарпаття — залишаються в пам’яті надовго. Глядачі повертаються до цих історій знову і знову, бо за кожною роллю стоїть жива, щира акторська гра.
Заслужена артистка України, дворазова лауреатка «Золотої дзиґи» і «Кіноколо» вміє перетворювати навіть епізод на подію. Від історичних драм Олеся Янчука до комедій Антоніо Лукіча — її фільмографія відображає весь шлях українського кінематографа останніх двадцяти п’яти років.
Сьогодні ми пройдемося ключовими стрічками, де Вітовська розкрилася по-справжньому. Без зайвих обіцянок — лише факти, емоції та ті моменти, які змушують переглядати фільми ще раз.
Ранні роботи та історичні драми
Кінодебют Ірми Вітовської відбувся у 2000 році. У стрічці «Нескорений» режисера Олеся Янчука вона зіграла Дарусю Гусяк, зв’язкову УПА. Молода акторка вже тоді показала внутрішню силу і природну драматичну інтонацію.
Через чотири роки вийшла «Залізна сотня». Роль Стефи стала продовженням теми національного опору. Вітовська створила образ жінки, яка тримає на собі і родину, і боротьбу. Ці ранні роботи сформували її як акторку, здатну працювати з історичним матеріалом без пафосу.
У 2008 році з’явився «Владика Андрей». Хоч роль і не була головною, вона знову підтвердила вміння Ірми існувати в епічному просторі. А в 2018-му в «Таємному щоденнику Симона Петлюри» вона вже зіграла Ольгу Петлюру — дружину лідера. Гідність, стриманість і глибока внутрішня напруга — ось що запам’ятовується з цієї ролі.
Прорив: «Брама» та «Мої думки тихі»
2017 рік став переломним. Володимир Тихий запросив Вітовську на роль баби Прісі у фільмі «Брама». Жінка, яка живе в Чорнобильській зоні і сприймає катастрофу майже міфологічно, вийшла з-під пера акторки абсолютно живою. За цю роботу вона отримала «Кіноколо» і «Золоту дзиґу».
Роль баби Прісі вважають однією з найсильніших у сучасній українській кіноакторській школі. Вітовська змогла поєднати містику, гумор і трагедію в одному образі.
Через два роки Антоніо Лукіч зняв «Мої думки тихі». Галина Ротт — мама звукорежисера, яка весь час «заважає» синові, але насправді рятує його від самого себе. Комедія з елементами драми стала хітом. Рейтинг IMDb перевищив 7,8, а Ірма знову забрала «Золоту дзиґу» і «Золотого Дюка» Одеського кінофестивалю.
Ці дві ролі показали весь діапазон акторки: від майже фольклорної містики до тонкої, іронічної комедії. Саме після них Вітовську почали називати однією з найкращих українських акторок свого покоління.
Комедії та сучасні історії 2020–2023 років
Після успіху «Мої думки тихі» Ірма знялася в кількох яскравих проєктах. У «Казці старого мельника» (2020) вона зіграла Параску — героїню з народної казки, яка звучить сучасно і тепло. У «Відданій» Христини Сиволап з’явилася в ролі сусідки, яка одразу запам’ятовується.
2021 рік приніс «Все буде Ок!» і «Королі репу». В останньому фільмі її Ніна вийшла живою і гострою, навіть якщо роль була не головною. А в «Між нами» Соломії Тимощук акторка показала зовсім іншу сторону — напружену, психологічну.
Справжнім комедійним вибухом стала «Коза Ностра. Мама їде» (2022). Влада Коза продає дім і летить до Італії допомагати доньці з онуком. Українська мама в середовищі італійської мафії — це і смішно, і зворушливо. Глядачі любили цю стрічку саме за природність Вітовської.
| Фільм | Рік | Роль | Жанр |
|---|---|---|---|
| Брама | 2017 | Баба Пріся | Містика, драма |
| Мої думки тихі | 2019 | Галина Ротт | Комедія, драма |
| Коза Ностра. Мама їде | 2022 | Влада Коза | Комедія |
| БожеВільні | 2023 | Ірина Лахновська | Історична драма |
Дані зібрані за матеріалами українських кінопорталів та прес-релізів стрічок.
Нові роботи 2023–2025 років
Останні роки Вітовська продовжує зніматися активно. У «Смаку свободи» (2023) вона зіграла Ольгу Франко — жінку, яка через кулінарію відкриває свободу. У «БожеВільних» Дениса Тарасова з’явилася Ірина Лахновська. Фільм про радянську каральну психіатрію отримав високі оцінки саме завдяки сильному акторському ансамблю.
2024–2025 роки принесли «Малевича», де Ірма зіграла Одарку, матір Соломії, та польсько-українську драму «Дві сестри». Також у прокаті з’явилися «Дім за склом» і нові проєкти, серед яких «Втомлені» та «Безвихідь».
Навіть у коротких епізодах Вітовська створює завершений характер. Це рідкісний дар, який відрізняє справжніх майстрів екрану.
Паралельно з кіно акторка продовжує працювати в театрі і займатися громадськими ініціативами. Її голос звучить і в дубляжі анімації, і в документальних проєктах про сучасне українське кіно.
Чому ролі Ірми Вітовської так чіпляють
Вітовська ніколи не грає «красиво». Вона грає правду. Її героїні можуть бути смішними, злими, втомленими, сильними — але завжди живими. У кожній роботі відчувається театральна школа і глибоке розуміння характеру.
Глядачі відчувають цю щирість. Саме тому «Мої думки тихі» і «Брама» стали культурними явищами, а нові стрічки з її участю одразу потрапляють у топи обговорень. Акторка не женеться за кількістю ролей — вона обирає ті, де може сказати щось важливе.
На 2026 рік фільмографія Ірми Вітовської налічує понад тридцять повнометражних робіт і десятки серіальних. Кожна нова роль додає ще один штрих до портрета однієї з найцікавіших акторок сучасної України.
Її кіно — це не просто розвага. Це розмова про нас, про нашу історію і про те, як ми вміємо сміятися навіть тоді, коли дуже важко. І саме за це глядачі так люблять Ірму Вітовську.
Leave a Reply