Велика війна застала Марію в Австрії. У 22 роки вона повернулася додому й долучилася до війська. Дипломована клінічна психологиня могла залишитися в тилу, проте обрала шлях бойової медикині.
Шлях медика та психологічна підтримка
Марія з позивним «Літа» працювала на всіх етапах евакуації поранених: на кейсеваку, медеваках, стабілізаційних пунктах та в реанімаційному автобусі. Вона рятувала поранених, використовувала психологічний досвід і гумор замість жалю. Один із найяскравіших моментів — коли майже мертва людина починала говорити й оживала на очах.
Найважче — горювання інших людей. Марія досі пам’ятає крик матері, яка отримала тіло загиблого сина. Через хронічне виснаження медикиня перестала реагувати на обстріли. Під час ротації на Херсонщині по них били «Гради», а поруч лежало тіло без голови — вона була надто втомлена, щоб ховатися.
У 2024 році Марія пройшла програму психологічного відновлення. Робота з психологами допомогла повернути інстинкт самозбереження та відчуття безпеки. Сьогодні вона використовує прогресивну м’язову релаксацію та техніку завершених сновидінь. «Коли тебе переслідує страшний сон, ти можеш свідомо придумати для нього інше завершення. Це реально працює», — каже медикиня.
Психічний стан бійців прямо впливає на обороноздатність. Турбота про себе — це не слабкість, а обов’язок. «Рятувати інших стає вкрай важко, якщо повністю забути про себе», — підсумовує Марія.
Leave a Reply