Керована авіаційна бомба, або КАБ, — це авіаційний боєприпас, оснащений аеродинамічними поверхнями та системою наведення, які перетворюють звичайну бомбу на високоточну зброю. На відміну від некерованих фугасних авіабомб, які падають за балістичною траєкторією і часто відхиляються на сотні метрів, КАБ коригує політ у повітрі, досягаючи значно вищої точності влучання.
У сучасних конфліктах, зокрема під час російсько-української війни, ці боєприпаси стали одним із основних засобів ураження укріплень, командних пунктів та об’єктів інфраструктури. Російські війська активно застосовують їх з 2023 року, скидаючи з літаків на безпечній відстані від лінії фронту. Україна, своєю чергою, розробляє власні зразки, щоб зменшити залежність від закордонних поставок високоточних боєприпасів.
КАБ поєднує потужність бойової частини масою від 250 до кількох тисяч кілограмів із точністю, яку забезпечує супутникове, інерціальне або лазерне наведення. Це робить її дешевшою за крилаті ракети, але здатною завдавати значних руйнувань на відстані десятків кілометрів.
Історія розвитку керованих авіаційних бомб
Перші експерименти з керованими бомбами з’явилися ще під час Другої світової війни. Німецькі інженери створили планерну бомбу Fritz X, якою в 1943 році потопили італійський лінкор «Рома». Союзники розробили аналогічні системи з радіокеруванням та телевізійним наведенням.
У повоєнний період технології еволюціонували. У 1960–1970-х роках з’явилися бомби з телевізійним і лазерним самонаведенням. Під час війни у В’єтнамі частка високоточних боєприпасів становила близько 1 %. До операції «Буря в пустелі» 1991 року цей показник зріс до 8 %, а під час операції НАТО проти Югославії 1999 року — до 35 %. У війні в Іраку 2003 року високоточні авіаційні боєприпаси вже становили близько 70 % усіх авіаційних ударів.
Сучасний етап пов’язаний із появою компактних супутникових приймачів і модулів планування. Це дозволило перетворювати серійні некеровані бомби на керовані планерувальні боєприпаси без кардинальної переробки конструкції.
Як влаштована та працює керована авіаційна бомба
Основу КАБ становить звичайна авіаційна бомба — фугасна, осколково-фугасна або проникаюча. До неї додають модуль керування та корекції (УМПК) або інтегровану систему наведення, а також крила, що розкриваються після скидання.
Принцип дії простий, але ефективний. Літак-носій на висоті 10–14 кілометрів і швидкості близько 1000 км/год скидає бомбу. Крила збільшують аеродинамічну якість, дозволяючи планерувати на відстань 40–70 кілометрів і більше. Система наведення — зазвичай поєднання інерціальної навігаційної системи (ІНС) та супутникового приймача (GPS/ГЛОНАСС) — постійно порівнює поточне положення з координатами цілі та видає команди на рульові поверхні.
Деякі зразки мають лазерну або телевізійну головку самонаведення. У таких випадках ціль підсвічується лазером з землі або з іншого літака, а бомба самостійно наводиться на відбитий сигнал. Точність сучасних систем сягає кругового імовірного відхилення 5–10 метрів.
Перетворення звичайної бомби на КАБ за допомогою УМПК дозволяє запускати боєприпаси з відстані, недосяжної для більшості засобів протиповітряної оборони наземного базування, при цьому зберігаючи високу руйнівну силу бойової частини.
Основні типи та характеристики російських КАБ
Російські війська використовують як спеціалізовані керовані бомби радянської розробки, так і масово модернізовані некеровані бомби з накладними модулями.
Найпоширеніший варіант — ФАБ-500М62 з модулем УМПК. Загальна маса близько 500 кг, бойова частина — приблизно 250 кг. Дальність польоту залежить від висоти і швидкості скидання та сягає 40–70 кілометрів. Деякі модернізовані зразки, зокрема «Гром-Е1», мають додатковий реактивний двигун і здатні долати до 120–200 кілометрів.
Серед спеціалізованих зразків — КАБ-500С-Е з супутниковим наведенням, КАБ-500Л з лазерним, а також важчі КАБ-1500. Існують і касетні варіанти, наприклад «Дрель».
| Тип | Вага бойової частини (кг) | Дальність (км) | Система наведення |
|---|---|---|---|
| ФАБ-500 + УМПК | ~250 | 40–70 | GPS/ГЛОНАСС + ІНС |
| «Гром-Е1» | ~250–300 | до 120–200 | Супутникове + двигун |
| КАБ-500С-Е | ~195–250 | до 40 | ГЛОНАСС |
| Вирівнювач (Україна) | 250 | до 80 (планова) | Сучасні алгоритми наведення |
Дані узагальнено на основі відкритих джерел.
Застосування КАБ російськими військами проти України
З березня 2023 року російські війська почали масово використовувати КАБи вздовж усієї лінії фронту. За оцінками українських джерел, у 2024 році кількість скидів зросла в десятки разів порівняно з попереднім роком. У 2025–2026 роках інтенсивність залишалася високою — сотні боєприпасів щотижня.
Бомби застосовують для руйнування укріплень, логістичних вузлів, енергетичної інфраструктури та об’єктів у прифронтових і глибоких тилових районах. Удари фіксували на Харківщині, Сумщині, Чернігівщині, Полтавщині, Миколаївщині та Одещині. Через велику масу бойової частини навіть один влучний удар здатен зруйнувати багатоповерхівку або промислову споруду.
Головна небезпека КАБ полягає в поєднанні значної руйнівної сили з можливістю запуску з безпечної для носія відстані — це ускладнює перехоплення і підвищує ефективність ударів по цивільних та військових об’єктах.
Українська відповідь: власні керовані авіаційні бомби
У травні 2026 року Міністерство оборони України повідомило про успішне завершення випробувань першої вітчизняної керованої авіаційної бомби «Вирівнювач», розробленої компанією DG Industry у межах кластера Brave1. Розробка тривала 17 місяців.
Бомба оснащена бойовою частиною масою 250 кг осколково-фугасної дії з ефективним радіусом ураження до 120 метрів. Вона призначена для знищення укріплень, командних пунктів та інших захищених цілей у глибокому тилу противника. Конструкція створена з нуля і не є копією західних чи радянських зразків — інженери врахували реалії сучасної війни та особливості українських літаків-носіїв.
«Вирівнювач» сумісний з наявними українськими бойовими літаками, включаючи F-16 та Mirage (після додаткової сертифікації). За оцінками розробників, вартість однієї бомби приблизно втричі нижча за американський комплект JDAM-ER. Підготовка до застосування займає до 30 хвилин, а система наведення забезпечує ефективну роботу незалежно від часу доби та погодних умов.
Міністерство оборони закупило першу експериментальну партію. Пілоти проходять відповідну підготовку. Паралельно інші українські компанії, зокрема BlueBird Tech, працюють над розгортанням серійного виробництва аналогічних боєприпасів.
Як захиститися від КАБ
Перехоплення планерувальних бомб — складне завдання. Вони мають низьку радіолокаційну помітність, рухаються за пологою траєкторією і не мають активного двигуна, як крилаті ракети. Проте ефективні методи протидії існують.
Найдієвіший — знищення літаків-носіїв (Су-34, Су-35) на підльоті до зони пуску. Для цього використовують зенітні ракетні комплекси великої дальності (Patriot, SAMP/T, NASAMS) та винищувачі з ракетами класу «повітря–повітря». Знищення кількох носіїв суттєво знижує інтенсивність ударів.
Додаткові заходи — радіоелектронна боротьба для придушення супутникового сигналу та маскування важливих об’єктів. Проте повністю нейтралізувати загрозу можна лише за умови досягнення переваги в повітрі та наявності достатньої кількості сучасних засобів протиповітряної оборони.
Розвиток власних керованих авіаційних бомб, таких як «Вирівнювач», дозволяє Україні не лише відповідати на удари, а й поступово зменшувати асиметрію в можливостях ураження глибоких цілей. Це важливий крок до технологічної самостійності в умовах тривалого конфлікту.
Українські інженери та військові продовжують удосконалювати ці системи, поєднуючи наявні платформи з новими рішеннями в наведенні та конструкції. Успіх «Вирівнювача» демонструє, що навіть у складних умовах можна створювати ефективну високоточну зброю власного виробництва.
Leave a Reply